Німецькі ліки Вашого вибору

Серед урологічних захворювань найбільше поширена сечокам’яна хвороба: на неї страждає до 5% населення віком 30-50 років, причому жінки - частіше за чоловіків. Щоб зменшити загрози, які вона створює, треба виявляти її на початковій стадії та адекватно лікувати. А ще краще - проводити профілактику. До стандартів як комплексної терапії, так і профілактики цієї недуги включено цитратні суміші.

Хвороба, небезпечна ускладненнями

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз) на­лежить до підступних недуг. Розви­вається вона десятиліттями, - спочат­ку в нирках або сечовому міхурі утво­рюється пісок, потім - камені. А люди­на про це і не здогадується, вважаючи, що ниючий біль у попереку (звичайно з одного боку) зумовлений ради­кулітом, і не звертається по медичну допомогу. Невтішний діагноз став­лять, як правило, тільки якщо біль стає нестерпним чи в сечі з’являється кров. Ці симптоми супроводжують зрушення або просування конкремен­ту в сечових шляхах (ниркова колька).

Інколи камені виходять назовні, скажімо, завдяки вживанню великої кількості сечогінних напоїв чи після подорожі по нерівній дорозі. Відтак людина вважає себе здоровою, однак процес формування нових конкре­ментів у її організмі триває. Навіть після ефективного лікування, зокре­ма хірургічного, частота рецидивів з повторенням тих самих симптомів лишається дуже високою - до 60%.

У запущеній формі сечокам’яна хво­роба може призвести до розвитку цис­титу, пієлонефриту та інших усклад­нень, що суттєво знижують якість жит­тя. Найбільш небезпечна гостра за­тримка сечі, коли конкремент пере­шкоджає її виведенню, - це становить загрозу життю хворого.

Чому утворюються камені?

Головна причина сечокам’яної хвороби - тривале порушення обміну речовин. У свою чергу, його можуть зумовлювати багато чинників, на­самперед, несприятливі зовнішні об­ставини та нездоровий спосіб життя людини. Передумовою розвитку захво­рювання може стати перенасичення питної води хлоридами, пестицидами тощо. Однак часто ми самі винні у своїх проблемах. Наприклад, якщо у раціоні людини роками переважає м’ясна їжа, а води вона вживає мало, це може стати причиною порушення пуринового обміну і збільшення в ор­ганізмі концентрації сечової кислоти.

З часом на тлі патологічного зниження лужності сечі з цієї кислоти утворю­ються камені. Пусковим механізмом сечокам’яної хвороби може бути інфекція сечових шляхів (частіше у жінок), а також хронічний простатит чи аденома (у чоловіків). Навіть наша схильність до гіподинамії дається взна­ки: кальцій виводиться з кісткової тка­нини із сечею, де за певних умов спри­чиняє перехід солей з розчиненого ста­ну в кристалічний.

За складом камені бувають різними. Найчастіше, приблизно у 70% випадків, це сполуки кальцію - кальцій-оксалатні, кальцій-фосфатні конкременти. Крис­талізовані уратні утворення (солі сечо­вої кислоти) у 15-20% випадків призво­дять до захворювання. Камені іншого складу, що містять магній або білок, формуються відносно рідко.

Основа профілактики й лікування

У багатьох випадках загальмувати розвиток сечокам’яної хвороби допома­гають прості заходи, передусім, дієта та вживання до двох літрів чистої води на день. Дуже важливе профілактичне значення має також застосування цитратних сумішей. Саме до них належить препарат Блемарен німецької фармаце­втичної компанії «Еспарма».

Як активну речовину Блемарен містить лимонну кислоту та її солі - цитрат натрію і цитрат калію. Ме­ханізм його дії спрямований на послідовне підвищення лужності сечі та вмісту цитрату, а також на зни­ження кількості активного кальцію в сечі. У такий спосіб Блемарен змен­шує у розмірах змішані камені з кальцієм, а уратні будь-якого розміру повністю розчиняє - це підтверд­жується при рентгенологічному об­стеженні. Доведено, що Блемарен впливає на 89% усіх каменів!

Важливо, що препарат усуває умови для формування нових конкрементів. Таким чином, Блемарен є ефективним засобом профілактики сечокам’яної хвороби, а також допомагає уникнути її рецидивів. Прийом препарату має бути тривалим, проте це необтяжливо, оскільки Блемарен має зручну сучасну лікарську форму - розчинні шипучі таблетки з лимонним смаком.

Підготувала Ганна ПЕТРЕНКО

Опубліковано в журналі «Мистер Блистер» №10’2007

Завантажити статтю в форматі PDF