Німецькі ліки Вашого вибору

Загальна інформація

Найбільш поширеним типом нейропатій, пов'язаних з цукровим діабетом, вважається діабетична сенсорно-рухова полінейропатія (ДСДПН), яка являє собою синдром дифузної симетричної дисфункції нервів на певній протяжності кінцівок. Це стан пов'язаний зі значними ускладненнями, частими зверненнями за медичною допомогою і зниженням якості життя з причини наявного дискомфорту. Відповідно, з метою знеболювання регулярно призначаються антидепресанти, протисудомні препарати та опіоїди. Однак препарати цих груп рідко забезпечують повний знеболюючий ефект і не можуть впливати на прогресування даного розладу. Незважаючи на те, що жорсткий контроль глюкози може уповільнити початок або посилення ДСДПН, досягти рівня, близького до нормоглікемії, зовсім непросто. Докази залученості окислювальних процесів у патогенезі ДСДПН вказують на один потенційно важливий терапевтичний шлях. Враховуючи її властивості як потужного антиоксиданту, альфа-ліпоєва кислота (АЛК) може пригнічувати розвиток ДСДПН і послаблювати  симптоми та ознаки, що з'явилися. У даній роботі проведено огляд ефективності та переносимості АЛК при лікуванні ДСДПН з клінічними проявами.

Методи

Проведено пошук в базах даних MEDLINE, EMBASE і Кокранівської бібліотеки з метою виявити англомовну літературу з даної теми. Відбиралися рандомізовані сліпі дослідження, в яких порівнювали парентеральне і пероральне введення АЛК з плацебо при лікуванні периферичної нейропатії у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом. В аналіз були включені дослідження з рівнем доказовості не менше 2b.

Введення

Цукровий діабет (ЦД), за оцінками фахівців, до 2030 року буде діагностований у 439 мільйонів дорослих людей у всьому світі [1]. До ускладнень ЦД відносять цілий ряд нейропатій, які можуть класифікуватися як вогнищеві або дифузні [2]. Мононейропатії черепних нервів, діабетична аміотрофія і вогнищеві аппендікулярні нейропатії потрапляють в категорію «вогнищевих». До «дифузних» нейропатій відносять хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію і діабетичну сенсорно-рухову полінейропатію (ДСДПН), останній тип являє собою стан, що характеризується генералізованою симетричною дисфункцією нервів на певній протяжності кінцівок [2].

Серед нейропатій, які асоціюються з СД, ДСДПН вважається найбільш поширеною [2, 3]. Поширеність її зростає від 10% протягом першого року з моменту встановлення діагнозу СД до 50% - через 25 років [4]. Незважаючи на те що більшість випадків протікають безсимптомно, клінічна маніфествція ДСДПН являє собою важливу клінічну проблему у пацієнтів з ЦД 1 і 2 типу [3,5]. Крім суттєвих показників ускладнень і смертності, ДСДПН, що супроводжується больовим синдромом, обумовлює емоційний дистрес, порушення сну, зниження продуктивності і підвищену потребу в ресурсах медичної допомоги [6-11].

Враховуючи зниження якості життя, не дивно, що пацієнти звертаються за допомогою в лікуванні ДСДПН [7]. Найчастіше пацієнти скаржаться на місцеве підвищення температури, відчуття печіння, електричного струму, гострого болю і поколювання, що поширюються по кінцівках за типом «панчіх і рукавичок» [8]. Багато які з цих симптомів відносяться до проявів нейропатії дрібних нервових волокон, яка часто передує дисфункції більш великих нервових волокон [2]. В інших випадках пацієнти можуть скаржитися на симптоми випадіння (негативні симптоми), такі як оніміння і нестійка хода, що вказує на ураження більш великих нервових волокон [2].

У відсутності іншої етіології, неврологічні дефіцити при пробах з уколами голкою, температурним впливом, легким дотиком, пропріорецепціі і відчуттями вібрації на певній протяжності кінцівок вважаються об'єктивними маркерами ДСДПН [2]. На більш пізніх стадіях захворювання також можуть виявлятися відхилення в силі і рефлексах [2, 3]. Супутні ознаки ураження волокон нервів можуть визначатися в ході досліджень провідності нервів та електроміографії. Зниження амплітуди сенсорного відповіді і швидкості проведення імпульсу в дистальних відділах виявляються раніше, ніж розвиваються рухові відхилення, що таким чином вказує на паралель з клінічним перебігом ДСДПН [2].

Опубліковано в журналі «Діабет, ожиріння, метаболічний синдром» №6'2013

Завантажити статтю в форматі PDF