Німецькі ліки Вашого вибору

Розлади статевої сфери є найчастішим ускладненням цукрового діабету (ЦД) у чоловіків (зустрічаються у понад 80% хворих) і, безперечно, накладають негативний відбиток на клінічний перебіг хвороби та якість життя хворих. Провідною ознакою сексуальної патології у чоловіків є статева слабкість - еректильна дисфункція (ЕД). Останню визначають як порушення в досягненні і підтриманні протягом всього статевого акту достатньо задовільної для обох сексуальних партнерів повноцінної ерекції. Наявність ЕД у хворих на ЦД прямо корелює із неврологічними чинниками ризику [1]. Полінейропатія (ПНП) - це захворювання всього організму зі специфічною реалізацією патологічного процесу на рівні периферичної нервової системи. Найтиповішим ураженням нервової системи при ЦД є периферична нейропатія, яка зустрічається у 60% хворих [21]. Множинне ураження периферичних нервів являє собою переважно дистальний, симетричний моторно-сенсорний процес, який проявляється периферичними порушеннями нервової провідності, чутливості, трофічним і вегетатнвно-судинними розладами.

Важливість неврологічного чинника в етіології ЕД у хворих на ЦД підтверджується цілеспрямованими нейрофізіологічними дослідженнями, автори яких дійшли висновку, що урогенітальна чутлива нейропатія сприяє Імпотенції [3], тобто стану, коли чоловік зазнає еректильних порушень не епізодично чи періодично, а більш ніж у79% випадків протягом спроб статевих зносин.

Одним з  проявів автономної діабетичної нейропатії у хворих на ЦД с синдром ретроградної еякуляції, що полягає у закиданні сім'яної рідини у сечовий міхур під час еякуляції. Цей феномен спостерігається у 13—16% хворих на ЦД і часто є причиною безпліддя у чоловіків [4, 5], При зростанні тяжкості мікроангіопатій і нейропатій збільшується число хворих з порушеннями статевої функції [6-9].

Патогенез діабетичної ГШП зводиться до 2 основних теорій: метаболічної і судинної. В основі метаболічної теорії покладено активізацію поліолового шунта, зниження утворення NO, що, у свою чергу, впливає на стан інтраневрального кровообігу, призводячи до стану хронічної гіпоксії і сприяючи розвитку функціональних і структурних змін нерва. Цім механізмом визначаються перші функціональні розлади периферичної нерпової системи у відповідь на гіперглікемію [10]. При оцінці взаємозв'язку між глікемічним контролем і ЕД у чоловіків з ЦД, з використанням міжнародних анкет 1IEF, встановлено, що еректильна функція знижується при збільшенні кількості  глікозильованого гемоглобіну (НЬАІе). Встановлено суттєву кореляцію  між  НЬАІс  і  нейропатією [ 11 ]. Багатоваріантний аналіз підтвердив, що НЬАІС є незалежним провісником щодо еректильної функції (р -■ 0,001) І периферичної нейропатії (р - 0,023). Периферична нейропатія і НЬАІс є незалежними прогностичними показниками ЕД у хворих на ЦД. Мікроциркуляторним порушенням, що мають місце при ЦД, надається провідна роль. Внаслідок довготривалої гіперглікемії збільшується утворення кінцевих продуктів глікозилювання, а порушенням структури судинної стінки, індукування утворення ліпопротеїнів низької щільності з накопиченням їх у судинній стінці, проліферації гладеньком’язових клітин. Деструктивну дію щодо ендотелію судин статевих органів чоловіків, хворих на ЦД, мають вільні радикали, що утворюються внаслідок переписного окислення ліпідів; а також пригніченая синтезу простацикліну, який має судинно- розширювальні    властивості. Ураження нейрорегуляторної функції периферичної й автономної нервової системи при діабетичній ПНП та функціональні розлади  у системі мікроциркуляції призводять до структурних патологічних змін у статевих органах ЧОЛОВІКІВ, хворих на ЦД.

У патогенезі діабетичної ПНП важ- лива роль належить зростаючому на тлі гіперглікемії неферментативному глікозилюванню білків, котре порушує функціональний стан багатьох морфологічних  структур, до складу яких вони входять, зокрема, тубуліну, білка нейронів, що призводить до порушення току аксоплазми [12]. Довгострокове багатоцентрове північноамериканське дослідження показало, що лише сама компенсація ЦД, за допомогою інтенсивної Інсулінотерапії та самоконтролю, далеко не у всіх хворих спроможна зупинити розвиток автономної нейропатії та полінейроцатій [13].

У зв'язку з цим, останніми роками проводиться активний пошук патогенетичних засобів їх лікування. Далеко не всі з них мають достатню ефективність у хворих на стадії значних змін периферійної нервової системи [14].

Патогенетичне лікування діабетичної ПНП включає: використання інгібіторів альдозоредуктази; замісну терапію міонзптолом; використання аміногуанідину; замісну терапію факторами росту; використання вазоцилататорів; а-ліноленової кислоти, ацетил-L-карні-тину; використання антиоксидантів і, нерпі за все, а-ліпоєвої кислоти у лікуванні діабетичної ПНП. а-Ліпоєва кислота, що зумовлює гіполіпідемїчний ефект, має антиоксидантні і мембраностабілізуючі властивості: а-ліпоєва кислота, як in vivo, так і in vitro сприяє посиленню процесів спонтанного розростання і поліпшенню структурно-функціонального стану мембран нервових закінчень; а також нормалізації швидкості проведення нервового Імпульсу, кровотоку в капілярах нервової тканини, запобігає пригніченню NO-синтетази, і, таким чином,- зменшенню негативних наслідків оксидативного стресу [15].

Існує багато доказів на користь того, що вільно-радикальний стрес посідає одне з провідних місць у патогенетичних механізмах розвитку діабетичної ПНП. Оксидатианий стрес посилюється за наявності ЦД, що супроводжується активізацією вілнорадикального окислення, порушеннями структурно- функціонального стану мікросудин і сприяє розвитку гіпоксії. Призначення фізіологічних антиоксидантів, включаючи а-ліпоєву кислоту, призводить до зв'язування вільних радикалів, а відтак запобігання розвитку нейроваскулярних порушень, пов'язаних з експериментальною діабетичною нейропатією, яка забезпечує основу потенційного, патологічно обґрунтованого застосування а-ліпоєвої кислоти и клініці. Вивчення дії а-ліпоевої кислоти під- твердило позитивний вплив препарату на перебіг ПНП та кардіоваскулярної автономної нейропатії [16, 17], діабетичних полінейропатій нижніх кінцівок [18]; нейропатії шлунково-кишкового тракту, зокрема прискорення скоротливої активності жовчного міхура [19], у хворих на цукровий діабет 1 та 2 типу. Широко використовують один з перших, зареєстрованих в Україні препаратів а-ліпоєвої кислоти Еспа-ліпон виробництва німецької фармацевтичної компанії «Еsparma», в лікуванні та профілактиці діабетичної ангіонейроретинопатії, автономної нейропатії сечостатевої системи, синдрому діабетичної стопи, ниркової дистрофії печінки, діабетичної енцефалопатії, автоімунного тиреоїдиту, раннього розвитку атеросклерозу, які притаманні хворим на ЦД. Нашими попередніми дослідженнями встановлено, що у чоловіків, хворих на ЦД, спостерігається більш швидкий перехід у хронічну форму та прогресуючий перебіг запальних процесів статевих органів, з подальшим формуванням склеротичних ділянок у них, що призводить до зниження функціональної активності статевих залоз [20], ураження статевого члена і більш частого (у 8 разів частіше, ніж у чоловіків, які не хворіють на ЦД) розвитку хвороби Пейроні [21].

Основними метаболічними ефектами Еспа-ліпону є: антиоксидантний, гіпоглікемічний, гіполіпідемічний, детоксинадійний, імунотропний, нейротропний та нєйропротекторний; а також енергетичний, який реалізується у сприянні стимуляції захвату та утилізації глюкози у м'язовій тканині, незалежно від дії інсуліну. Важливим є питання - чи достатньо ефективною є а-ліпоева кислота, аби позитивно впливати на перебіг діабетичної ПНП на стадії різких порушень периферичної нервової системи, І, особливо. При поєднанні ураження соматичного та вегетативного відділів нервової системи, за наявності ПНП та автономної нейропатії? Було розглянуто та вивчено питання щодо впливу препарату Еспа-ліпон на перебіг різко вираженої діабетичної ПНП, поєднаної з автономною нейропатією, а також на процеси неферментативного глікозилювання білків крові у хворих на ЦД 1 типу. Встановлено, що а-ліпоева кислота позитивно впливає на перебіг діабетичної нейропатії та знижує процеси неферментативного глікозилювання білків крові [22]. Також Еспа-ліпон збільшує вміст макроергічних сполук у м'язах [23].

Патогенез порушень еректильної функції у хворих на ЦД є складним, Поліфакторним і недостатньо вивченим, внаслідок чого існуючі лікувально-профілактичні заходи є недостатньо ефективними. Враховуючі те, що васкулонатія є одним з найпоширеніших ускладнень ЦД, більшість дослідників вирішальну роль у розвитку ЕД відводять діабетичній мікро- та макроангіопатії [24, 25]. У той самий час, результати багатьох робіт, присвячених патології нервової системи при ЦД, дозволяють припустити незалежне первинне ушкодження нервової тканини, наслідком чого є розвиток діабетичної ПНП, що має суттєве значення у формуванні розладів статевої функції. Ці  висновки підтверджуються новими даними про особливості метаболізму та функціонування нервової  тканини при ЦД [26-28]. У діабетиків на тлі метаболічних порушень, гормональних дизрегуляторних змін, васкулопатія (артеріальна, венозна), автономна і соматична нейропатії є важливими патогенетичними механізмами стійкої ЕД [29, 30]. Проведеними дослідженнями, із використанням методу електроміографії кавернозних тіл, встановлено, що у хворих на ЦД із некомпенсованим довготривалим ЦД (встановлені васкулогенні ураження статевого члену) спостерігається виражене зниження спонтанної активності, значне падіння амплітуди до незначних коливань або повної відсутності біогенної активності [31]. У хворих на ЦД з автономною нейропатією порушення бульбокавернозного рефлексу спостерігалися у 37—59%, а прояви нейропатії - у 85% хворих на ЦД та імпотенцію [32]. Під час допплерографічної сонографії та неврологічного обстеження хворих на ЦД та ЕД виявлено ознаки артеріальної недостатності статевого члену у 25%, артеріальну патологію ■- у 50%, венозну недостатність - у 26,3%, а поєднания васкулярної патології та діабетичної ПНП - у 39,4% [33].

Проведеними нами раніше дослідженнями встановлено взаємозв'язок частоти ЕД з клінічними параметрами ЦД - тяжкістю, тривалістю, компенсацією і типом ЦД, а також віком хворих [34]. Висока частота порушень еректильниї функції є пов'язаною із тривалою недостатньою компенсацією метаболічних порушень у чоловіків, хворих на ЦД. Тяжкість захворювання, лабільний перебіг і збільшення тривалості є незаперечними чинниками статевих розладів у діабетиків. Для вивчення можливості використання Еспа-ліпону в комплексному лікуванні еректильної дисфункції у чоловіків, хворих на ЦД з діабетичною ПНП, були сформовані групи хворих на ЦД 1 та 2 типу різного клінічного перебігу, ступеню тяжкості, стану компенсації (таблиця) гликозильований гемоглобін (НЬАІс). 

Таблиця. Клінічна характеристика обстежених хворих на ЦД та ЕД з діабетичною ПНП

Тип ЦД

Тривалість ЦД (роки)

Перебіг ЦД(кількість хворих)

Тривалість ЕД (роки) М±m

Ступінь тяжкості ЕД (кількість хворих)

ступінь тяжкості

компенсація

декомпенсація

лабільний

стабільний

легкий

середній

тяжкий

легкий

середній

тяжкий

1 (n=15)

10,0±2,7

3

3

9

4

11

8

7

10,0±0,74

5

8

2

2 (n—16)

9,6 ±1,6

1

9

6

4

12

10

6

4.5±0,78

3

9

4

Між кілікістю балів ЕД та показниками глікемії у хворих на ЦД чоловіків існує кореляційний зв'язок, який є слабим при визначенні рівня глюкози натще (г=0.35), постпрандіальної гіперглікем (г=0,5) і наближеним до середнього (г=0.68) при визначенні НЬАІс. Таким чином, сере показників глікемічного контролю більш чітка кореляція спостерігається у хворих на ЦД чоловіків між балами ЕД на НЬАІс. У попередніх дослідженнях виявлено кореляційний зв'язок між збільшенням НЬАІс, тяжкістю нейропатії та зниженням балу ЕД (11). У динаміці лікування хворих простежено зміни стану еректильної функці Так, компенсація ЦД суттєво не покращувала стан хворих, а використання в комплексном лікуванні Еспа-ліпону приводило до позитивних змін середнього балу ЕД(рис.1).

Більш суттєве покращання стану статевого здоров'я відбувається у хворих на ЦД 1 типу. Це можна пояснити їхнім молодшим віком і кращою здатністю організму до відновлення статевої спроможності. Покращання нервової регуляції на різних рівнях, після використання Еспа-ліпону в комплексному лікуванні ЕД, позитивно відбивалося і на якості життя хворих та інших показниках статевої функції (рис. 2).

У хворих покращувався настрій (більш значні зміни відбувалися у молодшому віці, при захворюванні на ЦД 1 типу), зменшувалася втомлюваність (більш вираженим це було у хворих на ЦД 2 типу). Тенденцію до позитивних змін відмічено при оцінці сну, задоволеності життям, працездатності у балах, але зміни не досягали рівня вірогідності. На тлі покращання параметрів життя хворих після лікування Еспа-ліпоном - більш значне підсилення лібідо, яке супроводжувалося збільшенням сексуальних фантазій та бажанням до різноманітності статевого життя відбувалося у хворих на ЦД 1 типу (Р-- 0,01), ніж у хворих на ЦД 2 типу (Р< 0,02). Серед  тих, які протягом  статевого акту періодично відчували спад ерекції, мали анеякуляторні статеві акти, покращилася здатність керувати еякуляцією (особливо у хворих на ЦД 2 типу - Р < 0,02). Також оргастичні відчуття після лікування Еспа-ліпоном набували позитивних змін (більш виражено у хворих на ЦД 2 типу — Р<0,01). Метою наших подальших досліджень буде визначення термінів збереження позитивних змін об'єктивних параметрів, які постерігаються після терапії Еспа-ліпоном.

Висновок

Отримані дані дають можливість рекомендувати застосування Еспа- ліпону в комплексному лікуванні ЕД у хворих на ЦД та діабетичну ПНП, як ефективного патогенетично обґрунтованого засобу.

Література

  1. GueyeS.M., DiopS.N., М. etal.//Prog. Urol.- 1998.- V.8, №3.- P. 377-381.
  2. Сергієнко О.О., Урбанович M.,  Кривко Ю.Я.  та ш.//Ендокринол.-  1999.- Т.4, №1.-С. 86-96.
  3. , NadaoK., Isiyi N. era/.//Uroi. Int.- 1997.- V.58.- P. 181-185.
  4. Камапов К,Г. Состояние копулятивной и репродуктивной функции у мужчин, страдающих сахарным диабетом: Автореф. дисс. ...канд. мед. наук.- М., -24 с.
  5. Козлои Г.И., Слонимский Б.Ю.//Пробл. эндокринол.- -Т.41, №5,-С. 25-27.
  6. Aleopoulou O, , Matter et ЗІ.//D\abetes Metab.-2001.-V.27, N«3.-P. 329-336.
  7. FeOeleD., BortoiottiA, Coscetli C. et a/.//lnt. J. Epidemiol- 2000.- V.29, №3-- P. 524-531.
  8. , Kumainoto /.//Nippon Hinuokika garraiZasshi.- 1994.-V.85, №9.-P. 1327-1335.
  9. Акопян А.Э. Нейрососудистые расстройства в генезе нарушений сексуального здоровья у мужчин, страдающих сахарным диабетом и их коррекция: Автореф. дисс.... канд. мед. наук.- Харьков. 1990-22 С.
  10. Кравчун Н.О., Земляніцина О.В., Козаков О.В. Використання препарату 'Нейровітан" для лікування полінейропатій при ендокринних захворюваннях: Метод, рекомендації,- Київ-Харків, 2004,- 16 с.
  11. Romeo N., SeftelA.D., Madhun Z.T. etal.//J. Urol.-2000,-V.163, №3.- P. 788-791.
  12. Ефимов А. С, Скробонская Н.А. Клиническая диабетология.- К.; Здоров'я, - 320 с.
  13. The Diabetes Control and Complication Trial Research Grup: progression of neuropathy//Ann. Med- 1995.-V.122,- P. 561-568.
  14. Данилов А. Б. Клиника, диагностика и патогенез периферической вегетативной недостаточности у больных сахарным диабетом I типа: Автореф. дисс.... канд. мед. наук.-М., -26с.Ziegier О.. HanefeldM., Ruhman J. ora/.y/Diabetology - 1995.- №38.- P. 1425-1433.
  15. Баранцевич Е.Р., Мєнеников У.В., Скоромец А.А.//Ученые записки СПГМУ им. акад. И.П.Павлова.- -T.VI.№2.-C.88-90.
  16. Кириенко Д.О.//Фармац. журн,- 1996,-№ -С. !-5.
  17. . Лаврін О.С, Савран О.В., Скибун В.М. та /н.//Клініч. ендокринол. та експерим. хірургія.- - №2(3).-С. 30-34.
  18. Ткач С.М., Клименко О.Л.//Ендокринол.- - Т.6, №2.-С. 152-159.
  19. Кобяков С.К., Лучицкий Е.В., Мороз 6.//IV Междунар. симпоз. «Биологические механизмы старения».- Харьков, 2004,-С. 92.
  20. Кобяков С. К //Здоровье мужчины,- - Т. 10, №3.- С. 176-177.
  21. ЄфімовА.С, Ткач СМ., Єфімов Д.Л.//Ендокринол.- -Т.5, Nβ 1.» С. 47-53.
  22. Корпачев В., Щербак А.//В\сн. фармакол. та фармації.- - №3.- С. 20-29.
  23. Михайличенко В.В , Тиктинский О.Л., Синоницкий М.А. идр.//Урол. и нефрол. - -№2.-С.47-50.
  24. F., KassM.. KlaurandN.//J. Urol. (Paris).- 1985.-V.91.--P. 281-285.
  25. Николаев А.Я.// Биологическая химия (Биохимия поздних осложнений диабета).- М , 1998 -С.382-384.
  26. Greene A., AkezzoJ.C, Brown M.S.//Neurol.- 1999.-V.53, Ns3 -P. (43-204.
  27. Hnvaii Y//Endocrinol, and Clinics. Chronic complication o! diabetes.- I996.- V.25, N«2 - P.552-607.
  28. Прихожан В.М. Поражение нервной системы при сахарном диабете (Основы нейродиабето-логии).- М.: Медицина, - 271 с.
  29. Veres A, Webster L, Cten F. ef a/.//Diabetic Med.- 1995.-V.12,-P. 77-82.
  30. Фомкин Р.Г., Шорников П.В., СизякинД.В. и до.//Андрол. и генитальная хирургия.- - №2.-С. 64-69.
  31. H., BemelmansE.J., Mueleman Y. etat.//J. Urol.- 1994.-V.15I,- P. 884-889.
  32. , Annan N.. SerelA. efa/.//Eur. Urol.- 1994.-V.26.-P. 314-318.
  33. Лучицький Є.В., Безверха Т.П., Кобяков С.К.//Ендокринол.- - Т.8, №2.- С. 256-265.
  34. Козлов Г.И., Слонимский Ю.//Сексология и андрология. Лекции для врачей.- Вып.2,- К., 1995.-С.117-125.
  35. ДревальА.В., Редькин Ю.А., Мисникова И.В.//Пробл. эндокринол.- -Т.45, №1.-С. 8-11.
  36. КобяковС.К.,ЛучицькийЄ.В., БуглакШ.//Клін.таексперим. патол.-2002.-Т. 1, №1.-С. 38-41.
  37. Кобяков С.К., Лучицький Є.0.//Буковин. мед. вісн.- - T.7, №1-2.- С. 75-77.
  38. Розак С, Хеффкен П., Бальтес В. и др.//Diabetes and - 1996.- №5, Доп. изд-е.- С. 1-4.

Підготували С.К.Кобяков, Є.В.Лучицький, В.М.Скібун

Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, м. Київ

Опубліковано в журналі «Ліки» №3-4'2005

Завантажити статтю в форматі PDF