Використання препаратів ліпоєвої кислоти при комплексному лікуванні хворих на гіпотиреоз патогенетично обрунтоване їх біохімічними властивостями. a-ліпоєва кислоти є коферментом декарборбокс плювання піровиноградної кислоти та б-кетокислот, регулюючи ритм циклу трикар бонових кислот, відіграючи важливу роль в обміні ферментів, вітамінів, гормонів. Ліпоєва кислота також поліпшує енергетичний метаболізм, нормалізує аксональний транспорт і поліоловий метаболізм, відновлює мембрану нервової клітини. Поліпшення функціонального стану судин призводить, у свою чергу, до зменшення гіпоксії нервових волокон.
При гіпотиреозі відзначається зниження вмісту в крові природного антиоксиданту б-токоферолу, зниження його співвідношення з малоновим диальдегідом (МДА) навіть на ранніх стадіях захворювання і при легкому його перебігу. Це свідчить про те, що у всіх хворих на гіпотиреоз спостерігається абсолютне або відносне зниження рівня б-токоферолу, тобто зменшення забезпечення організму активним антиоксидантом, що вважають однією з причин активації перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Призначення фізіологічних антиоксидантів, і, в першу чергу, a-ліпоєвої кислоти як потужного ліпофільного зв'язувача вільних радикалів, призводить до попередження нєйроваскулярних порушень, що забезпечує основу патогенетично обгрунтованого її застосування у комплексному лікуванні хворих на гіпотиреоз.
Оцінка результатів ефективності препарату Еспа-ліпон («Esparma», Німеччина) у хворих на гіпотиреоз здійснювалася на підставі аналізу клініко-біохімічних та інструментальних досліджень та відгуків хворих. Реалізація поставленої мети проводилася шляхом вирішення таких основних завдань: вивчення впливу еспа-ліпону на функціональний стан серцево-судинної системи у хворих на гіпотиреоз, а також динаміку основних показників обміну речовин. Обстежено 45 хворих на первинний (ідіопатичний) гіпотиреоз (18 чоловіків та 27 жінок), середній вік 52,4±5,6 років, середня тривалість захворювання - 6,2 ± 3 ,1 років. Критерії відбору хворих: вік 45 - 59 років; гіпотиреоз в стадії компенсації або субкомпенсації. Обмежуючими критеріями були наявність супутньої патології (цукровий діабет, епілепсія, хвороба Паркінсона тощо), вживання медикаментів з подібною дією (антидепресанти, нейролептики, вітаміни групи В, антиоксиданти), серцево-судинна, печінкова чи ниркова недостатність, вагітність. Лікування гіпотиреозу здійснювалося за загальноприйнятими принципами.
У препаратах еритроцитарних мембран визначали активність ацетилхол інє стер ази (АХЕ), в еритроцитах - активність супероксиддисмутази (СОД), каталази, глутатіонпероксидази (ГПО), вмісту МДА, осмотичну лабільність червоних кров'яних тілець, показники еритрограм, вміст натрію і калію; у плазмі крові - концентрацію загального холестерину, в-ліпротеїнів, тригліцери дів . Агрегацію тромбоцитів визначали за допомогою агрегометра.
Еспа-ліпон призначали спочатку внутрішньовенно крапельно в дозі 600 мг на добу впродовж 10 днів, після чого курс було продовжено пероральним прийомом по 600 мг/добу впродовж місяця.
Аналіз результатів біохімічних досліджень дозволяє констатувати, що у хворих на гіпотиреоз спостерігається збільшення вмісту загального холестерину, холестерину ліпопротеїнівнизькох щільності, три гліцеридів, пригнічення активності ферментів антиоксидантного захисту, збільшення вмісту МДА в еритроцитах, що, відповідно, призводить до посилення процесів ПОЛ і свідчить про активацію оке идативного стресу. Час гемолізу еритроцитів, вміст високостійких форм має тенденцію до збільшення. Спостерігається посилення активності АХЕ в мембранах еритроцитів, посилення першої фази агрегації тромбоцитів з одночасним пригніченням періоду інертності тромбоцитів до індуктора.
Курсове призначення еспа-ліпону супроводжувалося значним поліпшенням показників тестів, що характеризують парасимпатичний контроль ритму серця. Отримані результати можуть свідчити про збільшення швидкості проведення у вісцеральних парасимпатичних і симпатичних волокнах.
Під час і, особливо після проведеного курсу лікування еспа-ліпоном спостерігали достовірне зменшення вмісту загального холестерину, тригліцеридів, в-ліпопротеїнів, МДА, зростання активності СОД і каталази. Одночасно встановлено зменшення показників агрегації тромбоцитів, активності АХЕ в мембранах еритроцитів, зменшення осмотичної лабільності еритроцитів. Посилення активності СОД, зменшення кислотної стійкості та осмотичної лабільності еритроцитів, нормалізація активності АХЕ в мембранах еритроцитів свідчить про посилення антиоксидантного захисту, стабілізацію ліпідного бішару мембран еритроцитів і нормалізацію їх проникності. Еспа-ліпон також сприяє збільшенню періоду інертності тромбоцитів, пригніченню першої фази агрегації тромбоцитів, що свідчить про зменшення їх гіперактивного стану. Впродовж лікування, а також після його завершення, хворим пропонувалося самостійно оцінити ефективність лікування еспа-ліпоном. Через 10 днів від початку лікування 74% хворих відчули поліпшення стану, а після завершення курсу 95% хворих відзначили поліпшення загального стану.
Таким чином, одержані результати є основою патогенетично обгрунтованого використання еспа-ліпону у комплексному лікуванні хворих на гіпотиреоз.
Підготували В.І.Паньків, В.М.Гаврилюк
Буковинська державна медична академія, м. Чернівці
