Сімейну ідилію недільного вечора порушив нетерплячий дзвінок у двері. Цей звук завжди сповіщав про одне й те саме - візит бусі Віри. Цього разу поява її була схожа на ураган із кольорів, запахів, звуків назустріч якому вибігла вся родина.
- Яким вітром... - почав було Анатолій, але одразу замовк під грізним поглядом дружини.
- Ой, мамо, яка ж ти сьогодні гарна! - сплеснула руками Надія, оглядаючи вихідну сукню та чоботи на високих підборах.
- Ага, і така запашна, - погодилася Да- ринка, шумно втягуючи носом квітковий аромат.
- Та я до вас по дорозі заскочила. Ось, Даринко, на приміряй. І ти, Надю, тримай, буся один за одним діставала яскраві пакунки. - Це ми з дівчатами натрапили на один розпродаж...
- З якими дівчатами? - дещо ревниво спитала Наталка.
- З сусідками моїми Машею та Любою.
- Та хіба ж то дівчата! - розсміялася Наталка, - дівчата у мене в школі, а в тебе - старенькі бабці!
Повіяло скандалом. Та ще до того, як обличчя бусі Віри з усміхненого стало похмурим, командувати парадом взялась Надія.
- Так, ви - хутко за уроки, - сказала вона старшим дітям. - Тобі, Даринко, треба перевдягти ляльку до вечері, а ти, - зиркнула вона на чоловіка, який ледь стримував посмішку, - йди допомагай!
- З лялькою чи що?
- А хоч би і з лялькою! А ми з тобою, мамо, підемо обновки міряти.
***
У себе в кімнаті Надія намагалась втішити маму:
- Вона ж ще дитина, не розуміє, що каже. Навіть мої подруги здаються їй старими.
Проте це не допомагало: Віра сиділа з кам’яним обличчям.
- Ну, невже ти справді образилась на Наталку? - спитала Надія.
- Та ні, звісно. Просто вона права, - зітхнула буся.
- Що ти! Маєш чудовий вигляд: молода, струнка і підбори в тебе он які!
- Отож, підбори... Я ж до вас насправді перепочити зайшла. Колись на підборах увесь день бігала, а тут дві години лише - і ноги вже немов чужі: важкі, стомлені, набряклі... Це, Надю, старість, - гірко зітхнула буся Віра.
- Ну, по-перше, не старість, а венозна недостатність нижніх кінцівок. А, по-друге, я тебе розумію. Я ж в аптеці цілий день на ногах, тому маю ті самі симптоми. Але у мене є таємниця. Називається Ескузан. Ти чула про нього?
- Звісно. Та все якось руки не доходили, часу на себе не вистачало.
- Мамо, ти ж мене сама вчила, що здоров’я - це головне. Тож слухай. Ескузан - це німецький венотонічний препарат з екстракту кінського каштану. Екстракт дивовижний тим, що його активні речовини нормалізують тонус вен і покращують кровообіг. Завдяки цьому в тебе зменшаться набряки на ногах та біль. Питимеш по 15 крапель тричі на день.
- От би таку пігулку, щоб раз проковтнула - і через п’ять хвилин здорова, - замріяно сказала буся.
- Хм, пігулка... У тому-то й річ, що Ескузан саме в краплях добре всмоктується вже в роті, й тому швидше починає діяти. А про п’ять хвилин я тобі так скажу. От скільки в тебе ця проблема з ногами існує, день-два?
- Та де там! Вже кілька років щодня ввечері ноги гудуть і набрякають.
- Отож, проблема давня, тому необхідно пройти повний курс лікування - не менше місяця приймати Ескузан. Згодна?
- Звичайно.
***
Минув місяць. І тишу у квартирі знов порушив нетерплячий дверний дзвоник. На порозі з’явилися Віра та Даринка.
- Стомилися? - запитала Надія.
- Я дуже! А буся - ні, - щебетала Даринка. - Я її вже просила, давай посидимо у парку, а вона каже: «Ходімо швидше».
- Ось бач, а ти думала, що я стара, - хитро глянула на онуку бабуся.
- Ні, не ти, а твої подружки...
- Та й вони зараз бігають краще за юних дівчат. Адже я їм переказала усі твої поради, Надійко, та й сама скористалася ними.
І тепер ми знаємо, що Ескузан - то секретна зброя «дівчат» поважного віку.
Далі буде
Ескузан – нова сторінка в житті ваших ніг
Опубліковано в журналі «Містер Блістер» №4'2014
