Численними клінічними дослідженнями вірогідно встановлено, що альфа-ліпоєва кислота (АЛК) - еспа-ліпон має виражений антиоксидантний вплив на організм людини [5, 7], регулює ліпідний обмін [2], суттєво впливає на імунологічний механізм [6, 9]. Виражений нейротропний ефект АЛК на моделях патологічних станів (цукровий діабет, гепатит, алкогольний поліневрит та ін.) дозволяє припустити покращання функціональної активності нервової системи під впливом АЛК при автоімунному тиреоїдиті (AIT) з гіпотиреозом.
Терапевтичну ефективність та переносимість препарату еспа-ліпон оцінювали у 40 хворих з AIT в поєднанні з гіпотиреозом, 20 з них становили контрольну групу. Препарат еспа-ліпон призначали 20 хворим основної (дослідної) групи протягом 3 міс у дозі 600 мг/доб. внутрішньо за 1 год до сніданку. При цьому за 15-20 хв до їжі досліджувані приймали препарат тироксин. Протягом курсу лікування доза замісної гормональної терапії тироксином у хворих контрольної групи не змінювалася, а у пацієнтів досліджуваної групи змінювалася залежно від динаміки клінічних проявів гіпотиреозу. Група дослідження складалася з 20 хворих на AIT з гіпотиреозом у субкомпенсованому стані. Жінок було 17, чоловіків - 3. Середній вік досліджуваних - 40,4±3,7 років, а тривалість захворювання становила 3,5 року. Середній індекс маси тіла (ІМТ) хворих становив 23,4±1,5 кг/м2. Середня доза замісної терапії була 75 мг тироксину. AIT з гіпотиреозом супроводжувався порушенням менструального циклу у 4 жінок, клімактеричним синдромом - у 6 жінок; у 2 пацієнтів виявлений остеопороз, мастопатія була у 12 жінок, фіброміома матки від 4 до 12 тижнів - у 5 жінок. Наші дослідження показали, що у категорії хворих на АІТ у поєднанні з гіпотиреозом еспа-ліпон добре переноситься, не викликає клінічно значимих негативних ефектів. Результатом застосування поєднаної терапії (АЛК + тироксин) виявилося загальне покращання стану хворих та нівелювання симптомів гіпотиреозу (зменшення загальної слабкості, сухості шкіри, набряків обличчя, зникнення відчуття стиснення в ділянці шиї, підвищення працездатності та поліпшення пам’яті), збільшення середньої частоти пульсу з 71,5±3,8 уд./хв до 74,5±2,4 уд./хв (Р>0,05). Динаміка артеріального тиску мала тенденцію до підвищення систолічного тиску з 135,4±5,7 мм рт.ст. до 138,2±6,1 мм рт.ст. (Р>0,05). Підґрунтям вказаних клінічних ефектів є збільшення функціональної (гормональної) активності щитоподібної залози. Динаміка рівня ТТГ вказує на його регресію; титр АМС також зменшився, що засвідчує зниження процесів аутоагресії у щитоподібній залозі (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка показників ТТГ та титру АМС під впливом препарату еспа-ліпон
|
Групи |
ТТГ, mlU/L |
АМС, IU/ml |
||||
|
до лікування |
після лікування |
Р |
до лікування |
після лікування |
Р |
|
|
Дослідна (n=20) |
6,4±2,7 |
5,2±3,1 |
>0,05 |
71,4±5,6 |
46;6±6,3 |
<0,05 |
|
Контрольна (n=20) |
7,2+1,9 |
7,0±2,2 |
>0,05 |
69,4+3,7 |
68,1±4,1 |
>0,05 |
|
Норма |
0,17-4,05 |
< 20 |
||||
Примітка: Р - вірогідність різниці показників до та після лікування.
Таким чином, включення до комплексного лікування АЛК (еспа-ліпону) суттєво знижує рівень антитіл до мікросомальних фракцій (АМС) (Р<0,05) та значно знижує рівень тиротропіну (ТТГ) (Р>0,05). Позитивний вплив на перебіг гіпотиреозу сприяв зменшенню дози замісної терапії тироксином на 25 мг у 4 хворих (20%). Середні об’єми щитоподібної залози до дослідження становили: 17,2±2,7 см3 (права доля) та 15,4±1,9 см3 (ліва доля) у групи пацієнтів, які приймали АЛК, та 13,5±1,5 см3 (права доля) та 14,3±2,8 см3 (ліва доля) - в контрольній групі. Під впливом комбінованого лікування хворих досліджуваної групи з використанням еспа-ліпону розміри щитоподібної залози суттєво не змінилися, як не змінилися вони і у хворих контрольної групи. Однак, у хворих основної групи спостерігалася незначна тенденція до збільшення об’єму щитоподібної залози, що, можливо, пов’язано з покращанням васкуляризації залози. Ехогенність щитоподібної залози за даними УЗД в основній групі мала позитивну динаміку - від зниженої до ізоехогенної. Дрібновогнищевий фіброз, що супроводжує автоімунний процес у щитоподібній залозі, суттєво не зменшився. Вогнищеві утворення під впливом лікування еспа-ліпоном дещо зменшилися у розмірах. Важливо підкреслити, що протягом 3 міс лікування еспа- ліпоном у паренхімі щитоподібної залози вогнищеутворення призупинилося. Загальний аналіз крові під впливом комбінованої терапії покращився, помітна тенденція до збільшення рівня гемоглобіну та кількості еритроцитів, зменшення кількості лейкоцитів та лімфоцитів у периферичній крові. Біохімічний аналіз крові показав позитивну динаміку рівня загального холестерину. Зміни значень лімфоцитів та загального холестерину наведено у табл. 2. У групі дослідження кількість лімфоцитів вірогідно зменшилася після 2-3 міс лікування, а рівень холестерину - після 3 міс лікування.
Таблиця 2. Динаміка рівнів лімфоцитів та холестерину під впливом препарату еспа-ліпон
|
Групи |
Лімфоцити, % |
Холестерин, ммоль/л |
||||
|
до лікування |
після лікування |
Р |
до лікування |
після лікування |
Р |
|
|
Дослідна (n=20) |
36,4+1,7 |
28,3±3,1 |
< 0,05 |
5,9+1,4 |
4,2+1,8 |
< 0,05 |
|
Контрольна (n=20) |
35,1±2,3 |
34,9+2,5 |
> 0,05 |
6,3 ±1,2 |
6,1±1,1 |
> 0,05 |
Примітка: Р - вірогідність різниці показників до та після лікування.
Враховуючи той факт, що AIT з гіпотиреозом супроводжується дисметаболічною енцефалопатією [3], нами визначався стан вегетативної нервової системи (ВНС) та мозкової активності при цій патології. Динаміка функціональних тестів стану ВНС наведена в табл. 3.
Таблиця З. Динаміка показників функціональних тестів стану ВНС та вплив препарату еспа-ліпон
|
Етапи лікування |
Тест на глибоке дихання (ЧСС/хв) |
Тест Вальсальви (в.о.) |
Індекс 30:15 (в.о.) |
Ортотест (мм рт.ст.) |
|
Дослідна група (n=20) |
||||
|
До лікування |
15,4±1,2 |
1,29±0,07 |
1,06±0,03 |
16,1±3,1 |
|
Через 3 міс |
12,9±1,7 |
1,13±0,05 |
0,91 ±0,04 |
12,2±2,6 |
|
Р |
< 0,05 |
< 0,05 |
< 0,05 |
< 0,05 |
|
Контрольна група (n=20) |
||||
|
До лікування |
17,1±2,5 |
1,23±0,03 |
1,02±0,03 |
15,4±2,9 |
|
Через 3 міс |
16,9±2,1 |
1,21±0,06 |
1,01±0,02 |
15,3±2,4 |
|
Р |
>0,05 |
>0,05 |
>0,05 |
>0,05 |
Примітка: Р - вірогідність різниці показників до та після лікування.
Виходячи з отриманих результатів показників проведених тестів, слід відзначити значні зміни функціонального стану ВНС під впливом лікування. Значення ортостатичного тесту під впливом лікування у групі обстеження суттєво покращилося (Р<0,05). Це свідчить, що функціональний стан симпатичної ланки ВНС знижується. Однак нормалізація активності СНС формується на тлі значного зниження парасимпатичної активності за трьома тестами (Р<0,05). Зваживши на вище означені тенденції, можна висловити припущення, що зниження парасимпатичної активності та нормалізація симпатичної активності у хворих на AIT з гіпотиреозом при комбінованому лікуванні загалом свідчить про підвищення функціональної активності ВНС. Вивчення ритмограм розширює можливості оцінки стану ВНС. Показники варіаційної пульсометри наведено у табл. 4.
Таблиця 4. Динаміка показників варіаційної пульсометри під впливом препарату еспа-ліпон
|
Показники |
До лікування |
Через 2 міс |
Р1 |
Через 3 міс |
Р2 |
|
Дослідна група (n=20) |
|||||
|
Мо, с |
0,92±0,05 |
0,81±0,05 |
> 0,05 |
0,76±0,05 |
< 0,05 |
|
АМо, % |
43,1±2,7 |
38,1±5,4 |
>0,05 |
35,3±3,8 |
< 0,05 |
|
Δх, с |
0,28±0,01 |
0,34±0,01 |
< 0,05 |
0,36±0,01 |
< 0,05 |
|
ІН, в.о. |
107,3+2,1 |
65,6±3,1 |
< 0,05 |
63,1+5,2 |
< 0,05 |
|
Контрольна група (n =20) |
|||||
|
Мо, с |
0,90±0,03 |
0,88±0,05 |
> 0,05 |
0,89±0,04 |
> 0,05 |
|
АМо, % |
37,4+3,9 |
36,9+4,1 |
> 0,05 |
36,8+3,1 |
> 0,05 |
|
Δх, с |
0,32±0,03 |
0,31±0,01 |
> 0,05 |
0,33±0,02 |
> 0,05 |
|
ІН, в.о. |
61,2±3,5 |
66,1±4,1 |
> 0,05 |
59,5±3,8 |
> 0,05 |
Примітка: Р1 - вірогідність різниці показників до лікування та через 2 міс. Р2 - вірогідність різниці показників до лікування та через 3 міс.
Як видно з табл. 4, збільшення варіаційного розмаху (Δ← х), зниження амплітуди моди (АМо) та зниження індексу напруги (ІН) (Р<0,05) підтверджує виявлену функціональними тестами тенденцію до зростання активності ВНС. Наслідком вищезазначених змін було покращання функції внутрішніх органів: серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, сечовидільної та статевої систем. Відомо, що гіпотиреоз супроводжується погіршенням пам’яті, уповільненням рухової активності, зменшенням концентрації уваги [1, 4, 10]. Подібні ознаки характеризують дисметаболічну енцефалопатію [8]. Нами було проведено низку психометричних тестів, які дають уявлення про активність та швидкість мислення при виконанні окремих завдань. Динаміка змін показників проведених психометричних тестів наведена в табл. 5.
Таблиця 5. Динаміка показників психометричних тестів під впливом еспа-ліпону
|
Психометричні тести |
До лікування |
Після лікування |
Р |
|
Досліджувана група (n=20) |
|||
|
Тест на цифрову послідовність (с) |
72,3±5,9 |
62,7±6,8 |
< 0,05 |
|
Тест на можливість прямувати лінією (с) |
135,4+11,7 |
120,3+10,5 |
< 0,05 |
|
Тест на цифрові символи (с) |
122,3±13,2 |
103,1±S,7 |
< 0,05 |
|
Контрольйа група (n =20) |
|||
|
Тест на цифрову послідовність (с) |
74,1±4,2 |
71,5±5,2 |
>0,05 |
|
Тест на можливість прямувати лінією (с) |
131,1±10,5 |
130,1±18,6 |
> 0,05 |
|
Тест на цифрові символи (с) |
125,4+12,1 |
124,1±11,9 |
> 0,05 |
Примітка: Р - вірогідність різниці показників до та після лікування.
Під впливом проведеного комбінованого лікування активність процесів мислення значно зросла. Про це свідчить швидкість виконання хворими тестів на цифрову послідовність, можливість прямувати лінією, котрі вірогідно покращуються після 3 міс лікування. Тест на цифрові символи суттєво покращувався вже після 2 міс лікування (Р<0,05). Отримані результати вказують на терапевтичну нейротропну дію препарату еспа-ліпон.
Висновки
- Застосування альфа-ліпоєвої кислоти (еспа-ліпону) при автоімунному тире оїдиті з гіпотиреозом чинить нейротроп ний та імуномодулюючий ефекти.
- У хворих з дисметаболічною енцефалопатією поєднане застосування тироксину та еспа-ліпону покращує функціональну активність ВНС, значно активізує психомоторну мозкову активність.
- Препарат еспа-ліпон раціонально (доцільно) призначати хворим з автоімунним тиреоїдитом, що супроводжується синдромом гіпотиреозу, у дозі 600 мг/доб протягом 3-4 міс перорально.
Література
- Дедов И.И. Болезни органов эндокринной системы: Руководство для врачей.- М.: Медицина, 2000.- 586 с.
- Кирієнко Д.В., Боднар П.М., Щербак О.В.//Ліки - 1998.- №2,- С. 19-24.
- Кириенко Д.В., Щербак А.В.//VII Росс. Нац. конгр. «Человек и лекарство» (10-14 апреля 2000 г., Москва): Тез. докл,- М., 2000.- С. 195.
- Клиническая эндокринология. 3-е изд./Под ред. Н.Т.Старковой,- СПб: Питер, 2002.- 576 с.
- Лечение тиоктовой кислотой: Научный обзор.- М.: Медпрактика-М, 2002.- 18 с.
- Малижев В.О., Анастасия Л.В., Скибун В.М.//Ліки - 1999.- №2.- С. 101-104.
- Щербак О.В. //Ліки- 2001 - №5-6,- С. 45-56.
- Meng W. Die Krankheiten der Schilddrüse: Grundlagen, Klinik, Praxis.- Jena: Urban & Fischer, 1999 - 110 s.
- Skibun V.N., Malysev lLA., Anastasy L.V. et a/.//3-th Int. Symp. «The Diabetic Foot» (5-8 May 1999, Amsterdam).- Amsterdam, 1999.- P. 71.
- Wenzel КЖ//Internist.— 1988 - V.29 - P. 559-563.
Підготували Д.В.Кирієнко, А.О.Пешко, О.В.Щербак
Опубліковано в журналі «Ліки» №3-4’2002
